Інструмент баян має італійське походження і традиційно його називають кнопковим або кнопочним акордеоном. Ліва частина кнопок у нього конструктивно не відрізняється від клавішного акордеона. В росії його вирішили називати одним словом - тальянка. Фактично це те ж саме, що італьянка. На приклад, у російській пісні є слова - "играй, играй, рассказывай тальяночка сама о том, как черноглазая свела с ума, свела с ума". Мова іде про баян, але тоді ще цього слова не вживали.

Після закінчення Великої Вітчизняної Війни совєтська влада задекларувала клавішні акордеони, як пережиток німецько-фашистської навали і викладати гру на цьому інструменті у музичних школах стало заборонено. І це не дивлячись на всесвітній успіх цього інструмента і існування всесвітньо відомих фірм з виготовлення акордеонів. (Вельтмейстер та інші.)

Потрібно було знайти якусь альтернативу на заміну для того, щоб взагалі було на чому вчити грати у музичних школах. Тоді баян набуває назву "баян" і стає предметом для викладання у школах як ніби-то "ісконно російський" інструмент.

☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️
Ось така коротка історія. А на прощання анекдот:

Росія, об'ява на стовпі: "Відремонтую Ваш баян у будь-якому стані". Дзвонить клінт.

- Що трапилось з Вашим інструментом?
- Тріснув по полам його корпус, розірвався на пополам міх і западає половина всіх кнопок.
- Вибачте, не можу взятись за такий ремонт.
- Але ж Ви пишете, що у будь-якому стані.
- Так це я про себе.

☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️
Вуличний баяніст тільки почав грати, як раптом хтось у нього перед самим носом поставив автомобіль і кудись пішов. Цілу годину він терпеливо чекав, коли приберуть авто, потім подзвонив у ДАІ. Через 5 хвилин прийшов водій і каже:
 - Ви при своєму розумі? Як можна було відмовитись від такого подаяння? Вибачте, на жаль, забираю назад.

☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️
Росія, об'ява на стовпі: "Відкрилась нова школа гри на баяні. Працевлаштування після закінчення школи забезпечується - поруч зі школою будується новий підземний перехід."

☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️
Ще до війни в один і той самий вагон електрички з різних кінців одночасно зайшли два баяніста, щоб пограти. Виявилися давніми знайомими, що вже давно одне одного не бачили.

- Як твої справи?
- Вчора грав на такій-то станції. Люди з електрички, а я їм пісню про електричку. Люди з електрички, а я їм пісню про електричку. І так цілий день. А закінчилось так, як у тій пісні.
- Що ти кажеш? І де ж ти ночував?
- Як де, вдома.
- Але ж у пісні співається "Опять от меня сбежала последняя электричка".
- Та це зовсім не та пісня.
- А яка?
- "А он уехал прочь на ночной электричке,
    Хочет закурить, да промокли все спички".

☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️☀️
І на остаток одна жахлива історія: Одного разу при вході в метро молода контролерка до мене причепилася:

- А що це у Вас за чумайдан?
- Це не чумайдан, це називається футляр.
Після того, як вона виміряла всі його три виміри, які тільки існують у природі, питає:
- А що в середині?
- Баян.
- Це ще такого ще не було. Колись на весіллях грали на баяні. (ніби-то зараз не грають 🙂)

Як шкода, що у нас трапляється така безграмотна молодь.